Я думал, что сердце из камня…
Иннокентий АННЕНСКИЙ
* * *
Я думал, что сердце из камня,
Что пусто оно и мертво:
Пусть в сердце огонь языками
Походит – ему ничего.
И точно: мне было не больно,
А больно, так разве чуть-чуть.
И всё-таки лучше довольно,
Задуй, пока можно задуть…
На сердце темно, как в могиле,
Я знал, что пожар я уйму…
Ну вот… и огонь потушили,
А я умираю в дыму.
* * *
Я думав, що серце – то камінь,
Що мертве воно і пусте,
Хай в ньому вогонь язиками
Блукає – байдуже на те.
І справді: мені не боліло,
Мов біль – то дрібниця яка,
Й благало беззахисне тіло:
Задми, є нагода крихка…
На серці пітьма як в могилі,
Пожежу, я знав, перейму…
Вже наче й вогонь загасили,
А я помираю в диму.
___________________________________
© Переклад з російської Ігоря Маркеса
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.