Уж волосы седые на висках…
Владислав ХОДАСЕВИЧ
Стансы
Уж волосы седые на висках
Я прядью черной прикрываю,
И замирает сердце, как в тисках,
От лишнего стакана чаю.
Уж тяжелы мне долгие труды,
И не таят очарованья
Ни знаний слишком пряные плоды,
Ни женщин душные лобзанья.
С холодностью взираю я теперь
На скуку славы предстоящей…
Зато слова: цветок, ребенок, зверь –
Приходят на уста всё чаще.
Рассеянно я слушаю порой
Поэтов праздные бряцанья,
Но душу полнит сладкой полнотой
Зерна немое прорастанье.
Станси
Буває вже на скронях сивину
Я чорним пасмом прикриваю,
І серце у лещатах, як одну
Смакую зайву склянку чаю.
Вже довгі затяжкі мені труди,
Не в радість долі подарунки:
Ні знань занадто запашні плоди,
А ні жінок палкі цілунки.
Із холодом дивлюсь з недавніх пір
На славу дальню, що не тішить…
Але слова: дитина, квітка, звір –
З’являються в думках частіше.
Я неуважно слухаю тепер
Поетів суєтні змагання,
Зате душа заповнена ущерть
Зерна безмовним проростанням.
___________________________________
© Переклад з російської Ігоря Маркеса
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.