Не плачь, не морщь опухших губ…
Борис ПАСТЕРНАК
* * *
Не плачь, не морщь опухших губ,
Не собирай их в складки.
Разбередишь присохший струп
Весенней лихорадки.
Сними ладонь с моей груди,
Мы провода под током.
Друг к другу вновь, того гляди,
Нас бросит ненароком.
Пройдут года, ты вступишь в брак,
Забудешь неустройства.
Быть женщиной – великий шаг,
Сводить с ума – геройство.
А я пред чудом женских рук,
Спины, и плеч, и шеи
И так с привязанностью слуг
Весь век благоговею.
Но, как ни сковывает ночь
Меня кольцом тоскливым,
Сильней на свете тяга прочь
И манит страсть к разрывам.
* * *
Не плач, не морщ опухлих губ,
Та на життя не ремствуй.
Роз’ятриш застарілий струп
Весняного шаленства.
Зніми долоню із грудей,
Ми надто повні струмом.
Боюся, уночі чи вдень
Безумства вип'єм трунок.
Для вступу в шлюб настане строк,
Безладдя зникне просто.
Буть жінкою – великий крок,
Звести з ума – геройство.
А я від дива ніжних рук,
Плечей, спини та шиї
І так із відданістю слуг
Весь вік благоговію.
То як вже ніч не запліта
Кільцем тужливим руки,
Сильніше всього самота
Й наснага до розлуки.
___________________________________
© Переклад з російської Ігоря Маркеса
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.