Меня преследует овал лица…
Вера ЛУРЬЕ
* * *
Меня преследует овал лица,
Такой измученный, как на иконах,
И молчаливой скорби нет конца
В его холодных, вежливых поклонах.
Когда гляжу в продолговатый взгляд,
Я вспоминаю жёлтую мимозу.
Сегодня ярко фонари горят,
Всем холодно от крепкого мороза.
Совсем прозрачный под ногами лёд,
В тумане раздаётся звон церковный.
Я знаю, никогда он не придёт
С улыбкой ясной и мольбой любовной.
* * *
Взяв у полон мене овал лиця,
Такий стражденний, ніби на іконах,
Й скорботі мовчазній нема кінця
В його холодних, ввічливих поклонах.
При зустрічі дивлюсь углиб очей,
Так, наче б жовту згадую мімозу.
Ліхтар вгорі, мов тисяча свічей,
І холодно від сильного морозу.
Прозорий зовсім під ногами лід,
В тумані лине в небо дзвін церковний.
Він не прийде́, хвилин спинивши лік,
В усмішці заховавши сум любовний.
___________________________________
© Переклад з російської Ігоря Маркеса
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.