Невыразимая печаль…



Осип МАНДЕДЬШТАМ
 

* * *

Невыразимая печаль
Открыла два огромных глаза,
Цветочная проснулась ваза
И выплеснула свой хрусталь.

Вся комната напоена
Истомой – сладкое лекарство!
Такое маленькое царство
Так много поглотило сна.

Немного красного вина,
Немного солнечного мая –
И тоненький бисквит ломая,
Тончайших пальцев белизна.


* * *

Непередавана печаль
Обох очей торкнулась зразу,
Прокинулась квіткова ваза,
І виплеснула свій кришталь.

Кімната п’є весну хмільну
В знемозі, мов солодкі ліки!
Хоч королівство невелике,
А як багато вкрало сну.

Ковток червоного вина,
Що п’янко росним травнем диха,
Й бісквіту невагомі крихти,
Й найтонших пальців білизна.

___________________________________
© Переклад з російської Ігоря Маркеса
 
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.