На протяженье многих зим…
Борис ПАСТЕРНАК
* * *
На протяженье многих зим
Я помню дни солнцеворота,
И каждый был неповторим
И повторялся вновь без счёта.
И целая их череда
Составилась мало-помалу –
Тех дней единственных, когда
Нам кажется, что время стало.
Я помню их наперечёт:
Зима подходит к середине,
Дороги мокнут, с крыш течёт
И солнце греется на льдине.
И любящие, как во сне,
Друг к другу тянутся поспешней,
И на деревьях в вышине
Потеют от тепла скворешни.
И полусонным стрелкам лень
Ворочаться на циферблате,
И дольше века длится день,
И не кончается объятье.
* * *
Хоч промайнуло безліч зим,
У серці дні сонцевороту,
І кожен був колись новим,
І повернутись мав охоту.
Вони не кваплячись пливли,
Гуртуючись один за одним –
Ті неповторні дні, коли
Здається: час завмер сьогодні.
Я звично їм перелік вів:
Зима іде до половини,
Дороги мокнуть, ллє з дахів,
Й дрімає сонце на крижині.
Й закохані, мов уві сні,
В єднанні рук і душ нестримні,
І на деревах в вишині
Пітніють від тепла шпаківні.
І циферблат свій лік веде,
Де стрілки в лінощах постійних,
Й триває довше віку день,
І не скінчаються обійми.
___________________________________
© Переклад з російської Ігоря Маркеса
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.