Як хочеться інколи зникнути безвісти 

 

Як хочеться інколи зникнути безвісти,
хоча б на годинку залишити звичне,
пірнути у чисте, холоднеє озеро
і плавати, й жити, й всміхатись, дивуючись
величним, та зовсім тендітним пейзажем...
І враз зрозуміти, навіщо художники
так віддано, ніжно, мазок за мазочком
відтворюють те, що не всі можуть бачити...
І стати отим божевільним художником,
лишень без палітри та пензлика...

Як хочеться інколи зникнути безвісти,
хоча б на годинку забути про відданість
традиціям,
людям,
емоціям,
і просто мовчати, мовчанням руйнуючи
баласт необдумано сказаних речень,
пустих,
тяжких,
непотрібних...
І просто снувати,
безслівно розчинятись в думках,
не зовсім спокійних,
та дуже потрібних...
Невпинно шукати красу у тому,
що люди не хочуть, 
не можуть бачити...
Знайти її в зеленому листочку,
що, впавши з дерева, сумує,
вмивається слізьми-росинками,
кличе на допомогу,
здіймає очі до сонця, 
немовби просить тепла
в останні дні свого короткого життя,
кляне той безжальний вітер,
що відірвав його від рідного дерева...
Й лежить,
просто лежить, приречений на смерть...

Як хочеться інколи зникнути безвісти,
втікти до густого, широкого лісу,
вхопитись за гілку прадавнього дуба
і стати навіки його листочком,
на зло всім вітрам...

Мені ж залишається тихо сидіти 

Метушливо метушаться шумливі створіння,
шеренгою в'ються машини
одна за одною,
немов велетенські сталеві мурашки...
Мені ж залишається тихо сидіти,
дивитись на світ широченними зляканими очима.
Шукати...
Чекати...
А може
колись дочекаюся, встану і скрикну:
"Облиште мене, метушливі!" Зачиню
всі вікна і двері
в квартирі,
у серці,
в душі.
Дістану зім'ятий шматочок,
писатиму,
житиму в тому, що зветься мистецтвом.
І завтра, можливо, знайду ненароком
щось більше, ніж просто довершену риму,
щось більше, ніж просто довершений розмір...
Сьогодні ж побуду без цього...

Весь час метушаться шумливі створіння
на темних брудних перевулках, на площах, деінде,
мені ж залишається тихо сидіти
в залізо-бетонній тісненькій коробці,
писати, творити, шукати в тім змісту,
а потім заплутатись, все ж не знайшовши...