Людмила

ДОБРОВОЛЬСЬКА

*

Небо осіннє
У своїй іпостасі:
 Родяться хоку.

*

Крик журавлиний
Світ стрілою прорізав.
 Поле порожнє.

*

Вікно зраділо:
Як йому стало тепло!
 Синичка сіла.

*

Заполонили
Зранку рядки короткі.
 Сльози на шибці.

*

Сяйво каштанів –
Візитівка осені.
 Світло погасло…

*

Зламана гілка.
Чи вітер бешкетував?
 Ліс причаївся.

 *

Знову віршую –
Слова спотикаються.
 Холодно серцю.

*

Парк замислився,
Дощем зачарований.
 День народився.

*

Місяць уповні –
Золота таріль сяє.
Слова завмерли.

*

Тліє лампадка.
Павучок на іконі.
 Місяцю сумно.

*

Цебер пролився:
Коли ж та мряка стихне?
 Застиг вітрисько.

*

Зоряне небо.
Що там, у високості?
Ніч у знемозі.

*

Чому на душі
Так хвильно і трепетно?
 Зависла тиша.

*

Солодко-млосний
Поцілунок осінній.
 Місяць загаявсь.

*

Серцю тривожно.
Ліси запечалились.
Де ж це натхнення?

*

Листок паперу
Чекає нових пригод.
 Хто ж їх напише?

*

Свічка тополі
Серед поля самотня.
 Тоскно і сумно.

*

Золоті верби
Коси тонкі звісили.
 Плачуть пониклі.

2019, листопад

________________________
 © Людмила Добровольська