Павло
СИМОНЕНКО
 

ПЕРШЕ КОХАННЯ
 
Вечір... Ріка...
Ніжна рука
Стан обвиває...
Радісна мить!
Хвиля шумить,
Серце співає!
В тихому сні,
Роси рясні
Трави умили...
Губи тремтять
І шепотять:
«Хороше, милий!»
Легко душі...
Десь в комиші –
Вітру зітхання...
Зірка здаля
благословля
Перше кохання...


Я ЩАСЛИВИЙ
 
Час пливе, як ріка,
Швидкоплинна, стрімка,
Трохи смутку мені завдає,
Та журитись не слід –
Я ще рвусь у політ,
Бо щасливий, що ти в мене є!
Ну й нехай собі час,
Обганяючи нас,
Незворушливо робить своє,
Та йому в перекір
(Ти кохан, повір)
Я щасливий, що ти в мене є!
Пролетять ці літа,
Як пора золота,
Ще зозуля мені накує,
Тa не стану зітхать –
Буду жить і кохать,
Бо щасливий, що ти в мене є!


В РУЦІ РУКА
 (тріолет)

В моїй руці твоя рука –
І серце з серцем розмовляє...
Немовби прихистку шука
В моїй руці твоя рука.

Вона, тремтлива і легка,
Мене тремтіти заставляє!
В моїй руці твоя рука –
І серце з серцем розмовляє...


КОХАНІЙ
 (тріолет)

Яка ж ти гарна, сонечко моє:
І ніжна, і ласкава, і привітна,
В тобі й душа, і добре серце є –
Яка ж ти гарна, сонечко моє!

Тобі краси і сукня додає,
У ній ти, мов Дюймовочка, тендітна,
Яка ж ти гарна, сонечко моє –
І ніжна, і ласкава, і привітна...


ГОЛОС МИНУЛОГО
 
Ти послати лист мені змогла,
Ніжний, нерозсудливий, жіночий,
Поки він блукав десь дні і ночі,
Поміж нами вічність пролягла...

Постаріли «наші» берести,
І в моєму серці біль стихає,
Але голос твій здаля прохає:
«Захисти, коханий, захисти!»

Завалились юності мости,
Чагарями заросли долини,
А до мене голос твій все лине:
«Захисти, коханий, захисти!»

Сад наш всох, йому вже не цвісти,
Відлетіло в синій вирій птаство,
Але голос твій лунає часто:
«Захисти, коханий, захисти!»

Роки, роки... Тяжко їх нести,
Хоч іду з гори вже – не на гору,
Та твій голос чую по цю пору:
«Захисти, коханий, захисти!»

Я не в силах очі підвести,
Щоб побачить, хто до мене кличе,
А твій голос чайкою кигиче:
«Захисти, коханий, захисти!»


СПАСИБІ ТОБІ
 
Клубочаться хмари, мов бджільні рої,
Їм жаль полишати обжиті краї,
Та вітер шалений їх люто жене...
Спасибі тобі, що кохаєш мене!

Хитаються сосни, гудуть ясени,
Коритися вітру не хочуть вони,
Та грізна стихія їх крутить і гне...
Спасибі тобі, що кохаєш мене!

Врізається потяг в холодну пітьму,
Летить безпросвіття назустріч йому,
За вікнами морок, безлюддя страшне...
Спасибі тобі, що кохаєш мене!

Я їду в тім потязі, й чуються вслід
І шелести літа, і шерехи літ.
Чекає на мене майбутнє сумне...
Спасибі тобі, що кохаєш мене!


Я ЧЕКАЮ ТЕБЕ
 (тріолет)

Я чекаю тебе день при дні, день при дні,
Ніби спрагла земля благодатної зливи,
Щоб сказати тобі, як самотньо мені –
Я чекаю тебе день при дні, день при дні.

Ти приходиш до мене у мріях і в сні,
І тоді ми з тобою безмежно щасливі!
Я чекаю тебе день при дні, день при дні,
Ніби спрагла земля благодатної зливи...


ЄДИНА ЗІРКА
 
На вечірнім моїм небосхилі неждано зійшла,
Поміж тисяч зірок засіяла яскраво єдина
І промінням своїм моє трепетне серце знайшла,
Забриніла у ньому, як пісня моя лебедина.

І згубилися в пам'яті дні посивілі мої,
І захмарене осінню небо покрилося синню,
І затьохкали в серці моїм солов'ї голосні,
І здалося, що час повернув мене в пору весінню.

Я щасливий і вдячний безмірно планиді своїй,
Що дала мені радощів пригорщу (щедрий дарунок!)
І зробила з давно вже забутих нездійснених мрій
Незбагненно солодкий, терпкий, оп'яняючий трунок!

___________________
© Павло Симоненко

 

_______________________________________________________________
© Международная поэтическая группа «Новый КОВЧЕГ»
https://www.facebook.com/groups/230612820680485/