Ольга
МУСІЄНКО


СОН-ТРАВА
 диптих

1.
 
Скільки ж їх було, цих квітів!
Скрізь: на пагорбах і в балках,
На осонні біля лісу,
Біля Стрипи і Дністра.
Їм завжди раділи діти.
Кажуть, їх вплітали Мавки
В малахітове волосся,
Що ввібрало запах трав.

А сьогодні я дізналась,
Що квіток цих дуже мало.
Первоцвіт – в Червоній книзі
Як зникаючий вже вид.
Їх людина відцуралась,
Корінці зітнула ралом,
На шматки скромсала луки,
Щоб посіяти гібрид.

Квіточки мого дитинства,
Дивні, схожі на дзвіночки.
Пелюстки ворсисті їхні
Тихо з вітром гомонять.
Нам здавалось, що димиться
Щось пухнасте на горбочках.
Сон-трава чимсь дуже схожа
На лілових кошенят.


2.
 
Навіває сон-трава сни пророчі.
Під подушку квіт клади проти ночі.
І покаже квітка ця тайну долі,
Мрії ніжні убереш в синю льолю.

В синю льолю убереш, чи в сливову,
І полинеш, мов дитя, в даль казкову.
Хай стікає смуток твій по краплині,
Ти легенько погойдайсь на хмарині.

Навівало добрі сни диво-зілля,
Що на сонечку росло на привіллі;
Зашивала в рукави дітям мати,
Щоб недобре і лихе геть прогнати.

В дім несли, як оберіг, первоцвіти,
І плели віночки з них милі діти.
І лилися з уст пісні: спи, маленька...
Ой, дитино, спи-засни. Прийде ненька

Та й три квітки принесе чарівливі.
Перша – в срібному пушку, то дрімлива.
Друга – кольору бузку, то сонлива.
Третя – ніжна і м'яка, то щаслива.

_________________
© Ольга Мусієнко
 

_______________________________________________________________
© Международная поэтическая группа «Новый КОВЧЕГ»
https://www.facebook.com/groups/230612820680485/