Анатолий ПАВЛЕНКО
*.  *.  *
З тобою йшли безлюдним містом,
Ти милувалась падолистом,
А я, омріяний любов'ю,
В ці миті милувавсь тобою. ___

*.  *.  *
Відшелестіла сухолистом моя осінь,
А я, коханням дихаючи й досі,
Відповісти, одначе, не готовий:
В які літа сховався край любові.

Ще й осягнуть не взмозі до пуття:
Знайти ту відповідь чи вистачить життя. ___

*.  *.  *
Ще гілля тримає міцно листя,
Та вже пошепки дерева гомонять,
Що ходой твердою осінь йде у місто,
Прохолодою його щоб обійнять. ___

*.  *.  *
Ти пішла - і збезлюдніло місто.
Враз - безвихідь... У серці - щем.
Розфарбоване вереснем листя
Не відмити осіннім дощем. ___

*.  *.  *
Сухе осіннє листя
Знов щедро вкрило місто.
Топчу його в задумі
І у полоні суму

Чомусь вже марю часом
Відшелестівшим часом. ___

ВІДГУРКОТІЛИ ГУЧНО ГРОЗИ
Відгуркотіли гучно грози,
Рясні відляпотіли зливи,
Туман осіннього розливу
На землю зазива морози.

Пташок теплолюбивих зграї
Місця насиджені лишили...
Мені лиш схованки немає
На всій землі без тебе, мила. ___

ОСІННЯ ПОРА  
Вже вітер морозний стежками дворів
Як пес безпритульний мається,
А осінь, гілля тягнучи догори,
За сонячний промінь тримається.

Не квапиться й листя з дерев облітають.
Здається, осіння пора не мине...
Отак же в мої давно став літа
Кохання тримає на світі мене. ___

ЛІТА МОЇ СИВІ
Ой, літа, ви літа мої сиві,
Світанкову затьмили зорю.
Тільки, власній же долі на диво,
Все ще я у коханні горю.

Та хіба ви, літа, в цьому винні?
Тільки чому б, скажіте, і ні,
Бо й вітри коли навіть осінні
Геть потужніші, ніж весняні. ___ 

БАБИНЕ ЛІТО
Знов бабине літо
Всим золотом світу
Землю так старанно укриває.
Знов бабине літо
Мілесеньким ситом
Воду дощову пересіває. ___ 

ОСІННІЙ ПЕРЕЛІТ  
Зграя птича у небо знялась.
А одна Від усіх на хвилинку відстала.
І, здалось: до того перельоту вона
То мене крадькома залучала.

Коли так, то це робиш ти, птахо, дарма:
Хоч на путь в мене вистачить сили,
Та в чужій стороні чорнобривців нема,
Щовесни які мама садила.

І калини кущі в тих краях не ростуть,
Що у тиші всякчас на сторожі.
Не візьмеш їх з собою у дальнюю путь,
А без них я прожити не зможу.