Як же скучила я за тобою


Шоста осінь байдужої вічності,
Шоста осінь пекучого болю,
Шоста осінь болючої дійсності...
Як же скучила я за тобою!

Шепочу ті слова, що не сказані:
"Ти моя найрідніша людина.
Чимсь невидимим, мамо, ми зв"язані,
Хоч твоя й обірвалась стежина".

Твою стежку снігами засипало,
Моє серце морози скували.
Так раптово розлука нам випала,
На яку ми ніяк не чекали.

Ти востаннє мені посміхнулася...
На чоло ти поклала долоню.
Я об погляд твій, ніби спіткнулася,
Бо побачила вічність холодну.
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.