Вже не зелене все... якесь прив'яле...
На нивах порозкидані покоси...
Хоч сонце припікає вдень вогнями,
Холодними над ранок стали роси.
Сріблиться бур'янами павутинка,
Маруна підняла свої голівки.
І тепла осінь, як дбайлива жінка,
Їй жовтим розмальовує верхівки.
Полин сріблиться і гірчить потроху,
Поодцвітала кропива пекуча.
Від річки тягне холодом, як з льоху,
І зажурилася верба плакуча.
Літає ще метелик над квітками,
Обпилює родину будякову.
Лиш жінка-осінь, добрими руками,
Усім готує золоту обнову.
13.08.2011
Комментарии 2
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.