НУДЬГА
Сам по собі не піде дощ -
Тому потрібна передмова...
Не зладилось у долі щось,
Як та недружняя розмова.
На хвилю хвиля набіга,
Та все ж таки не обганяє...
Підчас мордує нас нудьга,
Та і вона колись минає.
*. *. *
Наша доля - то наш поводир,
У якого Господь командир.
Хто поводиться з нею чемно,
То й від неї чекай на взаємне.
Випробувань прийде година -
Гідно стріньмо, як личить людині,
Бо як гнівити станемо долю,
То й вона доведе нас до болю.
*. *. *
Доброта, Кохання й Щирість -
Не одежа, що на виріст,
А, призначенню лиш вірні:
Як і Всесвіт сам - безмірні.
*. *. *
Щастя ніколи не буде спотворене,
Яке власноруч було створене.
*. *. *
Ні, любов не вмирає з роками,
Як її не ганьбили віками.
Вона квітне, дола перепони,
Бо для неї не знані кордони.
*. *. *
Нашу пам'ять покриває пил років,
На віку ж бо всяке-різне діється.
Та вона незмінно чиста про батьків,
Бо сльозами серця вчасно миється.
*. *. *
Я не соромлюсь зморшок на обличчі,
Хоч дехто каже, що мені не личать:
Вони ж бо нагородою мені
За безліч, що на них потратив, днів.
*. *. *
Донечкі Олі
Щедро ласками грієш літа мої сиві,
Добавляючи сил на подальшу дорогу.
То й прошу, люба доню, для тебе у Бога
Долю сонячну, долю щасливу.
*. *. *
Таки їдеш... У серці - щем,
Груди здавлює біль до нестями.
Ну ж бо, хмаро, пролийся дощем,
Сльози зрадницькі змий під очима...
Починалось казково так, гарно,
Воркували - що два голубка.
Тільки квітли всі мрії в нас марно...
Дійсність, що ж ти жорстока така...
*. *. *
Приодкрив для себе істини я карту:
Гучність доказу посилювать не варто.
Коли в тім, що кажеш, впевнений сповна,
Тон підвищений в тім - сумніву вина.
*. *. *
Відшелестіла сухолистом моя осінь,
А я, коханням дихаючий й досі,
Дать відповідь, одначе, не готовий:
В яких літах сховався край любові.
Ще й осягнуть невзмозі до пуття:
Знайти щоб відповідь, чи вистачить життя.
*. *. *
Жада́не знайшовши, зумій зберегти:
На вдачу другу сподіватися годі.
Завжди пам'ятай, коли йдеш до мети,
Що двічі за щастям не ходять.
*. *. *
Старість - то не ікона,
Щоб на неї молитись.
На правах лиш законних
З нею маємо зжитись.
Вона - жінка порядна,
То ж, кого вибирає -
Провідник наш незрадний
Аж до самого краю.
*. *. *
В почуття мого магічна сила:
Куди би я не йшов, куди б не їхав
У пошуках душі вразливій втіхи -
Дороги всі ведуть до тебе, мила.
У МАРШРУТЦІ
У мріях нам старість - "коли це...",
Та враз приземляюсь тоді,
Коли поступаються місцем
Уже не такі й молоді.
*. *. *
Знов думки мов діти -
Ну куди їх діти -
Не дають покою.
Що із ними вдію -
Не змахну ж рукою.
Негараздів миті,
Найстрашніші в світі,
Збуджені війною,
Роблять неймовірне
Казна що зі мною.
Будували щастя,
Та війна як "здрастє"
Принесла нещастя.
Буде це допоки?
Де ти, жданий спокій...
У такії миті
Я лікують завше
Думкою одною:
Все кінцеве в світі...
Та який ціною...
=====
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.