Білі хмаринки у синьому небі,
Дещо спитати мені у вас треба.
Чи довго над світом ви мандрували?
Дощами де землю ви напували?
Білі хмаринки такі невагомі,
Чом же, скажіть, не сидиться вам вдома?
Чом же вас тягне подалі від хати?
Чом же мені сумно вас проводжати?
Білі хмаринки пливли і мовчали,
Тяжкую думу від мене ховали,
Бо вони знали про долю хмаркову,
Завше блукати, не маючи дому.
Знаю, на хмари схожі є люди,
Що неприкаянно бродять усюди.
Як мені хочеться, щоб і вони
Щастя своє у житті віднайшли.
Комментарии 2
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.