ВЕЧІР ПАМ’ЯТІ ЮРІЯ КАПЛАНА

Більше трьох років пройшло з часу трагічної загибелі останнього, четвертого Президента Земної Кулі, людини з душею «не кріпачкою буднів», поета, який вибрав життя на лівому березі, першого голови ВТС КЛУ, редактора газети «Література та життя», автора книжок «Обжигающий ветер», «Общая тетрадь», «Неровный стык тысячелетий», «Поля тяготения», «Апрельский снегопад», «Юрковиця» , дитячих збірок віршів «Тельняшечка», «Котёнок Шульц», «Анькины игрушки», редактора поетичних антологій, що підкорили світ – «Эхо Бабьего Яра», «На кресте Голодомора», «Пропуск в зону Чернобыля», «Киев. Русскаяпоэзия. ХХ век», «Библейские мотивы в русской лирике ХХ века», «Украина. Русская поэзия ХХ век» - Юрія Григоровича Каплана. Це були не ті твори, які пропонувала нам влада та контрольована нею преса. Гострота, кохання, біль, туга, ніжність, надії, несподівані одкровення, деколи різкість.
Уродженець міста Коростень на Житомирщині, єврей за національністю, по духу – українець, вы щиро і самовіддано любив Україну:

- «что не смогу и шагу –
По неродной земле:
Не выживет душа».

Людина невгамовної енергії, енциклопедичних знань, поліглот, досконало знав українську літературу, володів вільно українською мовою, якою теж писав вірші. Коли на початку сімдесятих років його друга Василя Стуса заарештували вдруге він написав:

Стусе, де ж ти подівся Василю,
У який надсуворий режим?
Я ж без тебе не в змозі, не в силі
Протидіяти ордам чужим.
Стусе, орле, мордований брате
У мордовських дрімучих лісах.
Я немов привселюдно розп’ятий,
Сором дихати, сором мовчати,
Коли вся Україна в сльозах.

Кожен рік, по приїзді в Україну дочки покійного Юрія Каплана –Анни, проводяться вечори пам’яті за ініціативою ВТС КЛУ.
Ось і в цьому році 26 жовтня відбувся такий вечір у бібліотеці ім.. Ошера Шварцмана. З усієї України прибули поети, письменники, художники, журналісти – люди, які знали особисто Юрія Григоровича, чи шанували його творчість. Знаменно було те, що на цій зустрічі відбулась презентація книги спогадів ТАМАРИ ГОРДІЄНКО з Севастополя - заслуженої журналістки України, члена СПУ, лауреата та дипломанта багатьох премій та конкурсів: «СТОРОЖ БРАТУ МОЄМУ…». Головне у цій книжці: сприйняття світу, подій, історії Києва – Русі, дружба, релігія, ставлення до цього Юрія Каплана. Потрібно читати цю невеличку, більше схожу на брошуру, книжечку, щоб зрозуміти гостроту сприйняття світу і зрозуміти велич душі Юрія Григоровича.
На початку вечора присутні прослухали запис голосу Юрія Каплана з диктофону Тамари Митрофанівни Гордієнко, частину розмови між ними. І здалося, ось, він між нами, і немає трьох років суму, посмішки засвітилися на обличчях друзів і знайомих.
Дочка Анна читала батькові ще не надруковані вірші, згадувала батькові гостини, висловила щиру подяку пані Тамарі та всім причетним до виходу з друку книжки «Сторож брату моєму…» (слово о поете Юрие Каплане).
Виступаючі: голова ВТС КЛУ Олександр Корж, головний редактор газети «Література та життя» Лариса Скорик, член Президії ВТС КЛУ Тетяна Чепелянська, скульптор Володимир Мельниченко, журналіст Станіслав Бондаренко, керівник студії "Треті ворота" Володимир Гутковський, помічник голови ВТС КЛУ Марат Страковський, поети - Паша Ґран, Ірина Іванченко (до речі, перший і єдиний лауреат Мялковської премії), лікар і літератор Євген Черняховський... Усі згадували події, зустрічі, розмови, пов'язані з Юрієм Григоровичем, читали його вірші, свої посвяти.

На небесах с поэзией повенчанный,
Хотя не зазвучит набатный новый стих,
Венком колючим лавровым увенчанный,
Твой голос всё ещё звенит, не стих!
«Безрассудный» поэт, «инородный»,
Восхвалял, возносил человека,
Ушёл в «утренний студень» гордо,
Оставив крылья на земле и много света.
И «роза чёрная», «омегой алчной» брошена,
Поглотила ночь первую любви,
А ночь последняя на звёзды распорошена.
И крикнуть хочется: «Не умирай, живи»!
Да ты и так живешь и в слове, в песне,
С «волны зелёной глядя в синеву».
В молитве: « Каплана, о Господи, воскресе!»
В ответ пурпурной розы стон: «Я в вас живу»! (Паша Ґран)

Максим Рильський ще пів століття тому написав: «І переконано, і переконливо звучать рядки Капланового вірша».
Гордість тим, що особисто знали Юрія Каплана, чесного, безкомпромісного з підлістю, жорстокістю, з чиновницьким маразмом, який писав:

Отсуетится сытая орава
И даже не осмыслит на бегу:
Когда-нибудь он станет самым правым
Мой выбор – жить на левом берегу.

Світлий, сильний образ поета-бійця, поета-глибу, ніжного, люблячого до своєї сім’ї, друзів та знайомих, Людини, яка дорожила землею на якій народилась і виросла – Україну,назавжди залишиться у спогадах присутніх на вечорі, і не тільки сьогодні, а на довгі роки.
І поетичний омофор Юрія Каплана ще довгі роки яснітиме світові.

Голова Макарівської МО ВТС КЛУ, поетеса Паша Ґран