ГАЛИНА ШЕВЧЕНКО,
літературний критик, член Конґресу літераторів України

ТЕПЛО ЖИВОГО ПОДИХУ

Якщо взяти „за основу“ в моделюванні художнього стану особистості, а надто поетичної, гранично окреслений зріз синтезованої шевченківської світобудови, закодованої в безсмертних рядках про долю, яка „у всякого своя“, стає чіткішою, зримішою, увиразненішою і теза про окремішній, „свій шлях широкий“, на якому, вгрузаючи зболеним серцем в сніги, хмеліючи од любистку почуттів з сопілкою щирості на щемливих устах, поети, лицарі тексту і підтексту, куштують полинові меди натхнення, запрошуючи і нас, читачів, до світлого свята співстраждання, співпереживання, співрозуміння. В цьому плані ужинок відомого поета Юрія Кириченка чи не найбільш промовистий серед його колег, літературних ровесників, які, відбувшись у слові, мають свій програмний еталон довершеності. Що ж стосується безпосередньо Юрія Кириченка, його поетична вертикаль, витворена в часопросторі художньо-естетичного буття, свідчить: маємо талант, олюднений натхненням і роботою, за яким – сакральний світ слова і серця творить єдину, наповнену цілість, подану у нерозривній супрязі з реаліями, де янгол неба ходить по землі, крилатіючи в рядках, сюжетах, образах, охороняючи та надихаючи ключника скарбів сокровенних, незалежних од чужих „імпресій та медитацій“, самоцінно причетних до зримих і зрозумілих сутностей: хай то будуть сніги з Волині, маки з Дніпров’я, чорнобривці з Донбасу чи манускрипти з високогір’я духу. Вірші Юрія Кириченка надаються не лише до вдумливого, вдячного прочитання, проникливого розуміння, осмислення та переосмислення. У ризах тексту і підтексту – риси автора, сучасників, непотьмарені образи з світу звитяг і щирості, любові і гідності. Крізь нетемніючі шкельця таланту прозирає зболена совість не лише художньої свідомості, а й живе, пульсуюче світло, спроектоване в глибину правдочолих, ґрунтовних, людинознавчих начал. Пропоновані вірші Юрія Кириченка, послуговуючись його стилістикою, зберігають „тепло живого подиху“ – дарма, що зима в нинішніх реаліях стійко трима „кругову оборону“. На думку автора, це аж ніяк не завадить моделювати, а відтак, обживати світ вічних територій.