Никола Вапцаров
 ВЕСНА НА ЗАВОДІ

Переклад з болгарської Любові Цай

Вона із тими, хто у першу зміну
ввійти хотіла, та мотор
                            сердито:
«Де твій жетон?
                    Я тут стою незмінно,
сюди тобі не можна, бач,
                              без спиту!»

Вона ж була настирлива й завзята,
віійшла і вартового
                        не спитала.
Ще й навстіж відчинила всі дверцята
і язичка мотору
                    показала.

Ось раптом загула стара машина.
Та у людей
                не вийшло майстровито.
Мотор, збагнувши, в чому тут причина,
намірявся її
               відсторонити.
— Чи відсторониш ти?
                           З якого дива? —
мішалка чавунова йде на кпини.
— Ну спробуй-но, вертухо буркотлива,
Бач, станемо до страйку, всі машини.

Замовк мотор. І вітер юний, жвавий
чорнозему пахкого
                       ніс жаду,
і спів – широкий і ласкавий –
і ніг порепаних
                    натомлену
                                  ходу.

Це ті, що нещодавно
                           землю ралили
і пирхали, як коні навісні.
А інші біля вікон щиро марили,
раділи
           небу синьому
                             й весні.

Зронив був хтось лайливе слово
                                     ненароком.
Дівоча пісня раптом ввись зліта...
На дівчину хлопчина
                          кинув оком,
що й зашарілась та.

Тут вартовий підходить тихо-тихо:
«Сюди хто вдерся тайкома?» –
                                 спитався.
Та зрозумів усе собі на втіху,
підсвиснув,
              змовк та й
                             геть собі подався.

***

Оригінал:

Никола Вапцаров
ПРОЛЕТ В ЗАВОДА



Тя искаше да влезе с първа смяна,
ала моторът изруга
                      сърдито:
«Не може тъй,
                 аз тук съм отговорен,
без марка где?
                  Виж, портиера питай!»

Но тя бе някак страшно упорита
и не попита портиера. —
                               Влезе.
Отвори някакъв прозорец горе
и скрито на мотора
                          се изплези.

И изведнъж запя една машина.
Но хората
               работеха несръчно.
Разбрал коя е скритата причина,
моторът каза:
                  «Аз ще я отлъча!»
една добра чугунена бъркачка.
— Опитай се, бъбрива въртележка,
та ний за нея ще направим стачка.

Моторът млъкна. Вятърът донесе
отнейде
            топъл лъх на чернозем,
един напев — широк и весел —
и стъпки
            на напукани
                           нозе.

Онез, които някога са
                          порили
земята, пърхаха като коне.
А другите, прозорците разтворили,
сияеха пред
               синьото
                          небе.

От папмашината изпсува
                            някой грубо.
Едно момиче весело запя.
Един младеж го стрелна
                          с поглед влюбен
и то поруменя.

Тогава влезе портиерът тихо
и каза:
          «Кой се контрабандно вмъкна?»
Ала разбра, виновно се усмихна,
почеса се,
              подсвирна,
                            после млъкна.


Източник:
Издание Никола Вапцаров. Съчинения, „Български писател", С. 1979, под редакцията на Бойка Вапцарова