Валентина Лысич, Владимир Михайлов

На потім відкладаю зустріч:
боюсь очей твоїх вогню.
Боюсь стоять з тобою опліч -
як я за це себе казню.

Я все така ж. Лиш час міняє
і декорацію і фон.
Пожовклим листям вслід жбурляє...
Це лише сон...Осінній сон...

Твоїх очей коханих погляд...
Твоїх речей погаслих слід...
В думках з тобою завжди поряд,
бо серце плаче й рветься вслід...

Перевод с укр. Владимир Михайлов.

Страшусь такой желанной встречи.
Боюсь очей твоих огня,
Когда берёшь меня за плечи...
Вот так живу себя казня.

Я та же. Время лишь меняет
И декорацию и фон.
И жёлтых листьев вслед бросает...
Ведь это сон... Осенний сон...

Твоих очей любимых взгляды,
И тёплых слов угасший след...
С тобою в мыслях всегда рядом,
Ведь сердце плачет, рвётся вслед...