Оригинал:
Сьогодні вперше не боюсь розлуки.
В душі чекання квітка розцвіла.
З її пелюсток найсолодші муки
Моя самотність в тишу розлила.

Я знаю, ти повернешся у спокій,
До добротою сповнених криниць.
Я розкажу, як дощик синьоокий
Торкнувся кришталем моїх зіниць.

Як спрагле серце зустрічі чекало
Під шум дрібного тихого дощу,
З вікна у світ широкий виглядало,
Звільняло стежечку від споришу.

Я так люблю! - в очах твоїх іскрилось.
Чекала я! - чекання оберіг.
Яскраво мрії в зорях засвітились
І пелюстки троянд лягли до ніг.

Перевод Ладомира Михайлова

Впервые не боюсь уже разлуки.
В душе цветком желанья расцвела.
И одиночество сладчайшей муки
Я лепестками нежно разлила.

Я знаю, что очнёшься ты в покое
Среди добром наполненных криниц.
Я расскажу, как что-то золотое
Коснулось невзначай моих ресниц.

С какою жаждой сердце ожидало
Под шум грибного тёплого дождя,
Из окон в мир широкий проникало
И овевало сердце погодя.

Я так люблю! - в глазах твоих искрилось.
Я так ждала! - бесценный оберег.
Мечты так ярко в звёздах засветились.
Как лепестки цветов, как первый снег.