Эмилия

ПЕСОЧИНА

СОРОК СТРОК

          Памяти погибших в катастрофах

Зло заливает землю... Зло закрыло зори...
Растет чудовищной рукой волна из моря.
Идет вода, идет стальной косой на пляжи.
Толпа покорною травой под ней поляжет.
Земная плоть на миг устала от вращенья.
Качнулась ось, и понеслось землетрясенье.
Архипелаг поплыл на юг огромной птицей, 
Замыслил свет в конец времен переместиться.
Тела, как бабочки с небес, на дно спускаются.
Так мог бы начинаться Апокалипсис.

Зло развернуло на земле аукционы
И миллионы продает за миллионы,
Страну и честь, детей и кровь, любовь и совесть –
Все с молотка!.. Спешите на всемирный Сотбис!
Скупают души через подставные лица,
Цена на каждую занесена в таблицы.
Толпа взахлёб за хлеб и зрелищ сытый гогот
В ломбард безумия сдает себя залогом
И, разгулявшись, по-шакальи скалится.
Так мир себе готовит Апокалипсис.

Но, господа, предмет продаж не бесконечен,
И торг весьма односторонне обеспечен:
Что продано – назад не может возвратиться.
Прикройте масками утраченные лица,
А срам утерянный – зеленою купюрой.
Души отсутствие завесьте от’кутюром.
На месте сердца - золотой надгробный камень,
Безглазия орбит накрыты медяками.
Что ж, господа, все трын-трава, грешить – не каяться? –
Так не угодно ли примерить Апокалипсис?

Мы так малы и так отчаянно убоги...
Мы так безбожно редко думаем о Боге.
Мы так смешны в неутолимой жажде власти.
Мы так небрежно наши души рвем на части,
Так гневно требуем недоданного свыше,
Так удивляемся, что наших просьб не слышат,
Что впору сомневаться, есть ли разум
У человека... Нас ведь могут разом
Прихлопнуть заблудившейся кометой...
Не отнимайте жизни у планеты!

___________________

© Эмилия Песочина

СОРОК РЯДКІВ

          Пам'яті загиблих у катастрофах

Зло заливає землю… Зло закрило зòрі…
Росте жахливою рукою хвиля з мòря.
Сталевою косою йде вода на пляжі.
Під неї натовп, мов трава покірна, ляже.
Хитнулась вісь, земля втомилася крутитись.
І землетрус понісся, впав в несамовитість.
Архіпелаг поплив на південь чорним птахом,
В кінець часів весь світ ось-ось полине з жахом.
Тілà метеликами вже на дно спускаються.
 Так міг би починатись Апокаліпсис.

Зло розгорнуло на землì аукціони
І продає на них мільйони за мільйони,
Країну й честь, дітей і кров, любов і совість –
Все з молотка!.. Скоріше на всесвітній Сотбіс!
Скуповуються д?ші на осіб фальшивих,
Ціна на кожну зафіксована в архівах.
За хліб, видовища під регіт ситі хами
Себе здають в ломбард безумства з потрухами
І, розгулявшись, по-шакалячому скаляться.
 Так світ собі готує Апокаліпсис.

Але ж, панове, список душ людських не вічний,
Торгівля ними дуже й дуже однобічна:
Що продано – того назад вже не відкличеш.
Прикриють маски хай загублені обличчя,
А сором втрачений – зеленістю купюри.
Душì відсутність замаскуйте от’кутюром.
На місці сèрця – золотий могильний камінь,
Безокості орбіт накриті мідяками.
Панове, все дарма, грішити – це ж не каятись? –
 Так чи бажаєте примìрять Апокаліпсис?

А ми малі й життя у нас до відчаю убоге…
Ми так безбожно мало думаєм про Бога.
Такі смішні ми, влади прагнучи неспинно.
Рвемо ми д?ші так недбало на частини,
Ми гнівно скаржимось, що нам щось недодали,
Що просьби наші задоволені замало, –
І сумніви беруть, чи справді у людини
Є розум… Адже нас у мить єдину
Прибити може несподіваність комети…
Життя не відбирайте у планети!

_____________________________________

© Переклад з російської Михайла Лєцкіна