Ліна 

КОСТЕНКО

* * *

Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,— тільки до воріт.
А там, а там… Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни…
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.

* * *

Любовь моя! Я вся перед тобою.
Возьми меня в свои цветные сны.
Не сделай лишь послушною рабою,
не обмани и крылья не сомкни.
Не допусти, чтоб свет сошёлся клином,
и не приспи того, чем я живу.
Дари мне над дорогой тополиной
тяжёлого светила булаву.
Не дай ты мне запутаться в суетном,
не разменяй путей мне дорогих,
чтоб души не стонали на том свете
несчастных, гордых прадедов моих.
Как я, они любили в своё время,
и от любви кружилась голова.
И женщины держали их за стремя
и вечно помнили прощальные слова.
А там, а там…конца не видно бою
и звон мечей до будущей весны…
Любовь моя! Я вся перед тобою.
Возьми меня в свои цветные сны.

______________________________________
© Перевод с украинского Надежды Фурзенко