Сергей 

КОРЧАГИН

Юности счастливый островок

Тоненький дымок от сигареты,
Да подслеповатое окно,
Жаркое, натруженное лето –
Память словно старое кино...
Синенький вагончик на две комнаты,
Улочка в роскошных лопухах...
Почему же вы мне так запомнились,
Почему откликнулись в стихах?
Ведь была же проза повседневная –
Труд с рассвета, плохонький обед.
Жизнь была совсем обыкновенная –
Без удач и без особых бед.
А, быть может, было просто здорово?!
Запах сена, вилы и стога,
Лошадёнка со спокойным норовом
В беленьких "чулочках" на ногах.
И родник под старою осиною,
Да речушка в зарослях ольхи,
Женщина с тяжёлою корзиною,
Хриплые от крика петухи.
Зарево вечернее бездонное,
И картошка с кислым молоком.
Деревушка серенькая, сонная,
И стакан с поникшим васильком.
Да друзей весёлая компания.
Маленький студенческий мирок –
Вот такой, без громкого названия,
Юности счастливый островок.

__________________
© Сергей Корчагин

Юності щасливий острівець

Сигаретний дим, кільцем завитий,
Та підсліпуватеньке вікно,
Та натруджене у спеку літо – 
Пам?ятаю, мов старе кіно…
В двох кімнатках жити нам дісталося.
Лопухи розкішні замість руж…
То чому ж ви так запам?яталися,
В віршах відгукнулися чому ж? 
Проза ж там була цілком звичайною – 
Праця з ранку, негустий обід.
Побут без інтриги та не з тайною – 
Без удач та особливих бід.
То було, можливо, просто здорово?!
Вила, запах сіна у стогах,
Конячина зі спокійним норовом
У «панчішках» білих на ногах.
Джерело під ветхою осикою,
Річечка між вільхи та вишень,
Жінка із корзиною великою,
Півні, щó захрипли від пісень. 
Вечори з загравою бездонною,
З кисляком картопля – скромний шик.
Крихітне село з нудьгою сонною
Цвіт волошки в склянці, щó поник. 
Славний гурт, веселощами сповнений.
Світ студентських радісних сердець – 
Ось такий, без назви гучномовної,
 Юності щасливий острівець.

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна