Нина

БЕЛАНОВА

ТЫ ВСПОМИНАЕШЬ ОБО МНЕ

Ты вспоминаешь обо мне,
Летая в тонком полусне:
Открыто памяти окно,
И сердце нежности полно.

Мои уста – живой магнит.
Мой гибкий стан зовёт, манит…
И кроток образ мой, и тих,
Но ярче тысячи других!

Когда в реальном мире том
Спокойно спит уставший дом,
С тоской своей наедине
Ты вспоминаешь обо мне…

В надежды маленький экран
Впадает синий океан –
Любви целебная вода,
Что помнит обо мне всегда…

_______________

© Нина Беланова

МЕНЕ ТИ ЗГАДУЄШ ТОДІ

Мене ти згадуєш тоді,
Як сни приходять молоді.
Як ці тривожать пам’ять сни,
Коли у серці – шал весни'!

Мої вуста – магніт живий,
І зваблює мій стан гнучкий…
Я лагідна, мов лист в росі,
Та яскравіша, ніж усі!

Коли в реальнім світі тім
Спокійно спить, втомившись, дім,
Коли нудьга ламає й гне, –
Тоді ти згадуєш мене.

В надії крихітний екран
Впадає синій океан
Любові, що повік свята
Й мене постійно пам’ята…

______________________________________

© Переклад із російської Михайла Лєцкіна