Лазурная. Сапожник

Оригинал:

на землю тихо падает снежок,
в домах темно и лишь в одном оконце
горит свеча и заменяет солнце,
сапожник клеит детский сапожок.

здесь нет детей, зачем же сапоги
он подбивает бережно ночами,
и освещает тонкими свечами
свой старый домик на краю земли?

когда-то было шумно и светло,
горели люстры, чайники свистели,
и спали дети в маленьких постелях,
ну, а потом разъехались. и всё.

так суждено, и значит нужно ждать,
дом освещая тонкими свечами,
давно нет света, бесполезен чайник,
но отошёл каблук у сапожка.

вернётся счастье в дом и, дай-то Бог,
обнимут ручки старенького деда,
и нужно клеить, тут такое дело,
а вдруг зима, и как им без сапог...

21.12.2015
--------------

Переклад на укр.мову Валентини ЛИСИЧ:

ШВЕЦЬ

на землю тихо падає сніжок,
в будинках темно, та в однім віконці
палає свічка – підміняє сонце:
швець підбива дитячий чобіток.

дім без дітей, навіщо ж чобітки
дідусь дбайливо лагодить ночами
й освічує тоненькими свічками
насурмлені в хатиночці кутки?

колись життя тут проживали всмак:
горіли люстри, чайники свістіли,
в маленьких ліжках діточки сопіли,
пізніше всі роз'їхались... ось так.

така вже доля: повсякчас чекать,
освічуючи свічечками хату –
немає світла за невчасну сплату,
ось, чайник марний... править – не звикать.

і буде втіха через стільки літ:
обіймуть дідуся дитячі ручки.
потрібно підбивать, хоч терпнуть пучки,
бо ось зима, і як їм без чобіт?

29.01.2019