От тебя улетаю, как птица…

Надежда

АНДРЕЕВА

НА ЗАДВОРКАХ ДУШИ

На задворках души снова осень
рассекретила летние тайны.
У меня ты, как прежде, не спросишь,
отчего я грустна и печальна.

Не пишу, не звоню, не тревожу,
от тебя улетаю, как птица,
не хочу заблуждения множить –
с нами больше ничто не случится.

Не пиши, не звони, не тревожься,
всё нормально, всё в полном порядке.
На задворках души снова осень –
я играю в слова, словно в прятки…

___________________
© Надежда Андреева

НА ЗАДВІРКАХ ДУШІ

На задвірках душі знову осінь
шарудить таємницями літа.
Не спитаєш ти в мене, як досі,
через що я така сумовита.

Не пишу, не дзвоню, не тривожу,
ніби пташка, лечу я від тебе,
додаткових оман не примножу –
нам вже більше нічого не треба.

Не пиши і не клич на розмову,
все в порядку, я серця не краю.
На задвірках душі осінь знову –
я в слова, ніби в хованки, граю…