Николь

НЕШЕР

Я не уйду...

Я не уйду – не рвётся нитка.
Мы – две души в единстве слитка.
Святая радуга – подкова –
Наш оберег, любви основа.

Я не уйду... Останусь негой,
Глотком воды, закатным небом,
Звездой пленительной и яркой,
Желанной женщиной, подарком.

Останусь озорной улыбкой,
Струной разорванной на скрипке,
Лучом в наполненном бокале,
Весёлым возгласом: "Не ждали?".

Чернильной строчкой на бумаге,
Победой на военном стяге.
В твоей душе оставлю слово
И захлебнусь любовью снова.

________________
© Николь Нешер

Я не піду…

Я не піду – не рветься нитка.
Ми – дві душі в єднанні злитка.
Господня райдуга – підкова –
Кохання нашого основа.

Я не піду… Лишусь для тебе
Ковтком води', західним небом,
Зорею, що іскриться в'юнко,
Коханкою і подарунком.

Лишусь, немов бешкетний посміх,
Як крик у звуках скрипки млосних,
Як промінь у вині бокалу,
Як радий вигук: «Не чекали?».

Рядком, породженим з тривоги,
Військовим знаком перемоги.
В твоїй душі залишу слово
Й коханням захлинуся знову.

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна