Слитность с вечностью самой…

Сергей

ДУНЕВ

ЗАГОРОДНОЕ

Редколесье гидропарка.
Ржа от влаги на дубах…
Молча чиркнул зажигалкой.
Папиросу сжал в зубах.

Просекой сквозною – в поле.
Синевой наполнил взор.
Сам собою поневоле
Зачастил в груди мотор.

На открывшемся раздолье,
Оглушённый тишиной,
Ощутил душой – до боли –
Слитность с вечностью самой.

______________
© Сергей Дунев

ЗАМІСЬКЕ

Рідколісся гідропарку.
Ржа на кряжистих дубах.
Мовчки запалив цигарку,
Мовчки мну її в зубах.

Потім просікою – в поле.
Всюди синява й мінор.
Сам собою мимоволі
В грудях зачастив мотор.

І відкрилося роздолля,
Я від тиші мов оглух
І відчув тоді – до болю –
Злитим з вічністю свій дух.