Нина

БЕЛАНОВА

ПОСЛЕДНИЙ АВГУСТОВСКИЙ ДЕНЬ

Растёт привычно туч гряда...
Гляжу в окно, что ждёт ремонта,
И принимаю, как всегда,
Звонки от местного бомонда.

Густая зелень, как вчера...
И я совсем не изменилась,
Лишь только выдохлась жара,
Пришла прохлада – Божья милость!

Незрел ещё калины куст,
Но паутинок почерк тонкий
Вещает о прохладе чувств.
Душа скользит по самой кромке...

В последний августовский день
Слышны грустинки в летнем гаме
И осени рудая тень
Крадётся лисьими шагами...

_______________

© Нина Беланова

ОСТАННІЙ СЕРПНЕВИЙ ДЕНЬ

Хмарини сунуть на сади…
Дивлюсь в вікно, що жде ремонту,
Й приймаю звично, як завжди',
Дзвінки місцевого бомонду.

Зелена ця пора тепла'…
І звички в мене не змінились,
Як тільки спека відійшла,
Настала свіжість – Божа милість!

Ще не достиг калини кущ,
Та тихо мовить павутиння,
Що стигнуть почуття чимдуж.
Душа вже відчува осіннє…

Вже літо в осінь загляда
Із сумом, ледь помітним поки,
І полохлива тінь руда
Вже лисячим крадеться кроком.

____________________________________

© Переклад із російської Михайла Лєцкіна