Сергей

ДУНЕВ

* * *

                                           К.

Увяли поздние цветы…
Опали редкие листочки…
В такую пору мы пусты,
В душе – ни буковки, ни строчки.

Всему свой час, всему свой срок.
Неужто повод для печали?..
Куда важней – души цветок,
Чтоб чувства наши не увяли.

______________
© Сергей Дунев

* * *

                                           К.

Квітки зав'яли золоті…
Рідкі попẚдали листочки…
У час подібний ми пусті,
В душì – ні букви, ні рядочка.

Всьому свій строк, як не спіши.
Та сумувать хіба пристало?..
Найважливіший – цвіт в душі,
Щоб почуття в нас не прив’яли.

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна