Чтоб был здоров наш общий дом…

Сергей

ДУНЕВ

* * *

Поверь, мне тоже это всё болит,
Да только я кричать о боли не умею.
Беду всем миром, стиснув зубы, одолеем,
Добро, в конечном счете, победит.

* * *

Повір, це все мені також болить,
Але не вмію я про біль кричати.
Гуртом напружившись, ми зможем зло здолати,
Добро наблизить перемоги мить.

ПАНДЕМИЯ COVID-19
триптих

1. Пандемия 2020

Доигрались, Божьи дети!
Страны заперты, как клети.
Вольный, словно в поле ветер,
Бродит вирус по планете.

Пандемія 2020

Що ж, догрались, Божі діти!
Вхід в країни перекрито.
Вільний, ніби в полі вітер,
Розгулявся вірус світом.

2. Утреннее

Пусть сер и стыл ещё рассвет,
Но, слава Богу, что случился.
От счастья даже прослезился,
Хотя в душе покоя нет.
Беда большая приключилась –
Нам застит свет коронавирус.
И то, что встретил вновь рассвет,
За Божью почитаешь милость.

Ранкове

Світанком ледь пробита тьма,
Та все ж він потіснив напасті.
Ледь не розплакавсь я від щастя,
Хоч спокою в душì нема.
На лихо нам зненацька виріс
І загуляв коронавірус.
Тож те, що ранок нас прийма,
За плюс вважаю – не за мінус.

3. Карантинное

А март закончился пальбой.
Пальбой по воробьям из пушки.
И это, право, не игрушки,
Скажи спасибо, что живой.

Мир пандемиею накрыт,
Закрыты на замок границы.
Весна, и дома не сидится,
Но страх нам выйти не велит.

В природе нету карантина,
По правилам своим живёт.
А для людишек фильм идёт –
«Планета страха» Тарантино.

Карантинне

У березня кінець лихий –
Він в горобців стріляв з гармати.
Та тут не час і жартувати –
Скажи спасибі, що живий.

Світ в пандемії постає,
Кордони замкнено замками.
Весна, нам погуляти б з вами,
Та страх нам вийти не дає.

Нема в природі карантину,
Їй інші правила дано.
А для людей іде кіно –
«Планета страху» Тарантино.

БЛАГАЯ ВЕСТЬ

День Благовещенья.
                                  Благая весть…
Есть у меня такая тоже:
Нас одолеть ничто не сможет,
Когда в единое
                           сплотимся
                                              здесь.

БЛАГА ЗВІСТКА

День Благовіщення.
Отримав звістку люд
Благу…
              І в мене теж є схожа:
Ніщо здолати нас не зможе,
Коли гуртом
                       з’єднаємося
                                            тут.

* * *

Весна. Апрель на ля настроен,
Настоян воздух на цветах.
Не верится, что мир наш болен,
Дивлюсь всему, замедлив шаг.
Мгновенье чудное ловлю.
Заразу прочь! Я жизнь люблю!

* * *

Весна. Співає квітень хори,
Він мов настоянка з квіток.
Не віриться, що світ наш хворий,
Дивуюсь, стримуючи крок.
Я мить Божественну ловлю.
Геть вірус! Я життя люблю!

* * *

Беда. И боль не утихает –
Саднит, и по ночам терзает,
И много думать заставляет.
И тут рождается строка –
Донельзя ломка и горька,
И всё же – вроде огонька.
Да, боль строка не утоляет,
Но дивно душу окрыляет.

* * *

Біда. І біль мій не стихає –
Саднить, і по ночах кромсає,
Й думки настирливо гойдає,
І ось – народження рядка.
Його основа ще гірка,
Та вже, як вогник, не зника.
Рядок хоч болю не знімає –
Він дивно душу окриляє.

АПРЕЛЬСКОЕ

Не торопи, не торопи,
В лучах рассветных утопи,
Посеребри пушком летучим,
Дай обложным тяжёлым тучам
Пройти, рассеяться, как дым.
Какое счастье – быть живым!

КВІТНЕВЕ

Не поспішай, та й не проспи –
В ранкових променях втопи,
Дай проявитись світлим чарам,
А чорним безпросвітним хмарам
Розвіятись, мов дим тяжкий.
Яке ж це щастя: ти – живий!

* * *

Я не оракул.
«Караул!» –
                     кричать мне впору.
Как все, страдаю –
Вельзевул
                 наслал нам горе.
Помёт мушиный*.
Да.
Но как
           сие терзает…
Здоровья всем нам, господа!
Господь спасает.

* Вельзевул – от ивр. Бааль-Зевув – «повелитель мух».

* * *

Я не оракул.
«Караул!» –
                     кричати впору.
Як всі, страждаю –
Вельзевул
                  наслав нам горе.
Мушиний послід.
Втім…
            як се катує…
Панове, нам здоров'я всім!
Господь рятує.

* * *

Когда так непрочно всё стало и зыбко,
Давайте поддержим друг друга улыбкой.
В реале нельзя нам с друзьями встречаться –
Тогда по смартфонам давайте общаться,
До полной разрядки друг другу звонить.
А что ещё делать, коль здраво судить?
Душевное слово нам необходимо
В часы пандемии, в часы карантина.

* * *

Все стало хитким і несхожим на успіх –
Даруймо ж хоча б один одному усміх.
Зустрітись в реалі тепер перепони –
Включаймо ж скоріше смартфони-айфони.
Коханкам всю ніч аж до ранку дзвоніть.
А що ще робити, самі розсудіть?
Хай слухавка добрим нас словом зігріє
В часи карантину, в часи пандемії.

* * *

Мы все мечтаем об одном:
Чтоб был здоров наш общий дом –
Земля, планета, на которой
Сидим в год Крысы все по норам.
Такая мрачная картина
В период жёсткий карантина.
С надеждою на весть благую,
Свои желания рифмую.
Лети, стишок, как голубок!
Здоровья всем! Храни нас Бог!

* * *

Дорожимо ми всі одним:
Щоб не хворів наш спільний дім –
Земля, де, затаївши порух,
Ми в рік Щура сидим по норах.
Така незатишна картина
В жорсткий період карантину.
На краще маю сподівання
Й римую з ним свої бажання.
Лети, мій віршику! Господь
Хай береже нам дух і плоть!

* * *

А жизнь продолжается, длится стезя.
Не верьте, что жить в этом мире нельзя,
Ведь вечно не может лихое твориться,
И скоро к нам ангел в окно постучится.
Взмахнёт лучезарным над нами крылом,
И всё засияет в пространстве жилом.
Нас беды минуют, и всем станет ясно,
Что жить в этом мире не так уж опасно.

март-апрель 2020

* * *

Триває життя, стежка кличе вперед.
Не вір, що життя в цьому світі не мед:
Не вічною буде теперішня мýка,
І ангел ось-ось нам в віконце постука.
Проміння на крилах своїх принесе,
І в просторі дивно засяє усе.
І бìди замінить ясне розуміння,
Що жити не страшно – в майбутньому й нині.

_____________________________________

Переводы