Сергей

ДУНЕВ

* * *

Беда. И боль не утихает –
Саднит, и по ночам терзает,
И много думать заставляет.
И тут рождается строка –
Донельзя ломка и горька,
И всё же – вроде огонька.
Да, боль строка не утоляет,
Но дивно душу окрыляет.

________________
© Сергей Дунев

* * *

Біда. І біль мій не стихає –
Саднить, і по ночах кромсає,
Й думки настирливо гойдає,
І ось – народження рядка.
Його основа ще гірка,
Та вже, як вогник, не зника.
Рядок хоч болю не знімає –
Він дивно душу окриляє.

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна