Эмилия

ПЕСОЧИНА

ЖАР-ПТИЦЫ

Погасшие жар-птицы облаков
В остывшем сумраке тихи и дымны.
Они вбирают в горло молоко
Тумана. Листья цвета корки дынной
Или арбузной мякоти клюют,
Спускаясь до макушек яблонь грузных
В темнеющем октябрьском краю.
Касаются крылами темно-русых,
В пруду смотрящих сны ночные ив
И прячут зорьки розовый налив
За серостью почти совиных перьев.
Они теряют золотое пенье
И безголосой стаею стоят,
Выстраиваясь в длинный скучный ряд
Вдоль проволоки тонкой горизонта.
Попеременно то впадают в сон, то
Тревожно шевелятся, невпопад
Поводят головами. Снова спят.
Очищенное ядрышко луны
Сияет на воде. Освещены,
Подкрылки начинают серебриться,
И оживают медленно жар-птицы,
И склёвывают звёзды на лету,
И платиновый строй по небу мчится,
И пламя белое глотает темноту.

__________________

© Эмилия Песочина

ЖАР-ПТИЦІ

Жар-птиці хмар наприкінці доби
У сутінках, щό прохололи, димні.
Вони туману молоко в дзьоби
Збирають. Лист, щό кольором то динний,
То ніби м҆ якоть кавуна, клюють,
Спускаючись до яблунь величавих
В похмурому жовтневому краю.
Торкаються крильмѝ темно-русявих
Тих верб, які знаходять сни в ставку
Й зорю ховають ранню пломінку
За сірим пір҆ ям, щό совиним стало.
Вони згубили спів свій золотавий
І зграєю без голосу стоять,
Вишукуючись в довжелезну рать
Уздовж тонкого дроту горизонту.
Вони по черзі то впадають в сон, то
Ворушаться стривожено, немов
Хитають головẚми. Сплять ізнов.
І місячний яскраво чистий диск
Сіяє й по воді пускає блиск.
Та ось уже й крайнеба схід сріблиться,
Й повільно прокидаються жар-птиці,
І зорі поглинають на льоту,
І платиновий стрій по небу мчиться,
І біле полум҆ я ковтає темноту.

_____________________________________

© Переклад із російської Михайла Лєцкіна