Эмилия

ПЕСОЧИНА

ЖАР-ПТИЦЫ

Погасшие жар-птицы облаков
В остывшем сумраке тихи и дымны.
Они вбирают в горло молоко
Тумана. Листья цвета корки дынной
Или арбузной мякоти клюют,
Спускаясь до макушек яблонь грузных
В темнеющем октябрьском краю.
Касаются крылами темно-русых,
В пруду смотрящих сны ночные ив
И прячут зорьки розовый налив
За серостью почти совиных перьев.
Они теряют золотое пенье
И безголосой стаею стоят,
Выстраиваясь в длинный скучный ряд
Вдоль проволоки тонкой горизонта.
Попеременно то впадают в сон, то
Тревожно шевелятся, невпопад
Поводят головами. Снова спят.
Очищенное ядрышко луны
Сияет на воде. Освещены,
подкрылки начинают серебриться,
И оживают медленно жар-птицы,
И склёвывают звёзды на лету,
И платиновый строй по небу мчится,
И пламя белое глотает темноту.

__________________

© Эмилия Песочина

ЖАР-ПТИЦІ

Жар-птиці хмар, щό згасли вже цілком,
В остиглім присмерку незрушні й димні.
Вони вбирають в горло молоко
Туману. Лист, подібний кірці динній
Чи кавуновій м’якоті, клюють,
До яблунь опускаючись огрядних
В жовтневім і затемненім краю.
Торкаються крильми русяво-ладних
Поснулих верб, щό бачать сни в ставку,
Й ховають зір рожевість нетривку
За сірістю своїх пір’їн совиних,
І гублять спів свій у нічних глибинах,
І безголосо зграєю стоять,
Шикуючись в нудну та довгу рать
Вздовж рівної дротини горизонту.
І почергово то впадають в сон, то
Ворушаться, порушуючи гладь,
І крутять головẚми. Знову сплять.
І місяця очищене ядро
На водах сяє. Через це перо
Підкрилків вже потрошечку сріблиться,
Й повільно оживляються жар-птиці,
І живляться зірками на льоту,
І платиновий стрій по небу мчиться,
І біле полум’я ковтає темноту.

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна