Сергей

ВЫСЕКАНЦЕВ

* * *

Мы проснёмся на палубе. Море. Нигде – ни души.
Только волны вокруг. Серебрятся. Сбиваются. Пенятся.
Только небо вверху. Ты уже никуда не спеши –
ты сегодня моею наложницей будешь и пленницей.
Только небо. На нём, как волан, одиноко висит,
как перо страусиное, облако. Божья примета…
Ты уже никуда не уйдёшь. Твой последний визит
стал последним свободным визитом на сайт Интернета.

___________________

© Сергей Высеканцев

* * *

Проснемось ми на палубі. Море. Нікого. Навкруг – небокрай.
Всюди хвилі за бόртом. Збиваються й тануть серпанками.
Тільки небо вгорі. Ти нікуди вже не поспішай –
будеш нині моєю наложницею та полонянкою.
Тільки небо. На ньому волан між лазỳрових плит
чи перо страусяче… Це хмара. Господня прикмета…
Ти вже більше нікỳди не підеш. Бо цей твій останній візит
став останнім візитом твоїм на портал Інтернету.

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна