Сергей

ВЫСЕКАНЦЕВ

 

 

Ещё о счастье

 

Счастье – рядом идти по безлюдной аллее
в новогоднюю ночь, убежав от застолья и всех.
Когда падает снег всё белее, всё тише и всё медленнее.
Твой любимый загадочный медленный снег.
В мягком свете софитов плывут старых лип колоннады
с двух боков, по обеим от нас сторонам.
Когда слов не найти, чтобы выразить чувство отрады:
просто нет этих слов. Да и можно ли верить словам?
Да и нужно ли верить словам, когда сердце, ликуя,
учащённо стучит в такт с твоим, а затем невпопад?
Счастье – рядом идти, все заботы земные минуя.
В никуда.
В снегопад.
В снегопад.
В снегопад.

 

____________________

© Сергей Высеканцев

 

 

Ще про щастя

 

Щастя – йти по алеї безлюдній з коханою поруч
новорічною ніччю, забувши застілля і всіх.
Коли падає сніг і в падінні сповільнює порух.
Твій повільний улюблений зàгадка-сніг.
Лип старих у софітному світлі пливуть колонади
повз ходу нашу тиху із двох протилежних боків.
Коли слів не знайти, щоб були вони гідні відради:
просто слів цих нема. Та чи й буде тут віра до слів?
Чи й потрібні словà, коли серце готове до льоту
і тріпоче з твоїм в унісон, а відтак невпопад?
Щастя – поруч іти, всі забувши на світі турботи.
У ніку'ди іти.
В снігопад.
В снігопад.
В снігопад.

 

______________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна