Словно счастье невдалеке

Сергей

ДУНЕВ

* * *

Пробежал ветерок над водою,
Прошуршал камышами и стих.
Веет свежей прохладой ночною
И настоем трав луговых.

В лунном свете осока светится,
Листья острые режут тьму.
И невольно во что-то верится,
А во что – и сам не пойму.

Прокричит за рекою птица
Или рыба плеснёт в реке,
И такое в душе творится,
Словно счастье невдалеке.

_______________
© Сергей Дунев

* * *

Вітерець пролетів над водою,
Шурхотнув очеретом і стих.
Прохолодою віє нічною
І настоями трав лугових.

Осокà в світлі місячнім світиться,
Листям гострим у тьмі не до сну.
Й мимоволі у щось таке віриться,
А у що – я і сам не допну.

Прокричить за рікою пташина,
Риба кола жене голубі,
І в душì щось тріпоче неспинно,
Ніби щастя вже тут, при тобі.