Сергей

ДУНЕВ

* * *

Вдруг почувствовал: что-то случилось.
А вот что – всё никак не пойму. 
Что-то в душу мою просочилось, 
Неподвластное даже уму. 

Просочилось. Пугает. Тревожит. 
Рвёт надежды непрочную нить... 
И прошу я Спасителя: «Боже! 
Всех любимых моих сохрани».

_______________

© Сергей Дунев

* * *

Відчуваю: щось трапилось ніби.
Тільки що – не второпаю я. 
Мою ду'шу розгорнуто диби,
І думок розійшлась колія. 

Щось проникло. Лякає. Тривожить.
Рве надії хисткі рубежі… 
І прошу я Спасителя: «Боже! 
Всіх любимих моїх збережи».

______________________________________

© Переклад з російської Михайла Лєцкіна