Сергей

ВЫСЕКАНЦЕВ

замкнутый мир

Этот замкнутый мир серебрится на солнце, как мыльный пузырь.
Дуновением ветра его по галактике тащит, и тащит и тащит.
На окраину. К чёрту! Где чёрные дыры. Где дикий заросший пустырь.
Где хозяин его, не мигая, квазары свои на планету таращит...

Кто придумал, что мир этот полон гармонии и сохраняет баланс
между злом и добром? Это чушь. Здесь всегда постоянные хаос и смута...
Наша жизнь – это только убогий, быть может, минутный от Бога аванс.
Только что против вечности эта скупая, как вспышка, минута?

____________________
© Сергей Высеканцев

Замкнений світ

Ніби бульбашка мильна, на сонці виблискує замкнений світ.
Продувними вітрами його по галактиці тягне та тягне до кари.
На задвірки. До біса! Туди, де пустир заростає вже тисячу літ.
Де господар його на планету наставив свої нерухомі квазари… 

Хто це вигадав, ніби гармонія в світі і він зберігає баланс
поміж злом і добром? Це брехня. Тут постійний хаос, колотнеча невпинна. 
Ні, життя наше – тільки убогий, можливо, хвилинний від Бога аванс.
Тільки щò проти вічності ця нетривала, як сполох, хвилина?

______________________________________
© Переклад з російської Михайла Лєцкіна