Игорь

МАРКЕС

* * *

…Опять идут дожди над старым садом,
Опять тропинка видится вдали,
И вишни цвет ложится снегопадом
На мятый шёлк чернеющей земли…

Опять журчит родник за перелеском,
И слышен детский смех среди дубрав,
Опять играет с ветром занавеска,
От зим своих, мне кажется, устав…

Опять стоят, опёршись о ворота,
Шатаемые ветром старики,
И кот бежит куда-то беззаботно,
И пёс приблудный трётся у руки…

А день, весною пьяный с непривычки,
Гудит шмелём, отряхивая дождь,
И стая птиц, окончив перекличку,
Летит клевать рассыпанную рожь…

_______________
© Игорь Маркес

* * *

…Знов дощ над зеленню старого саду,
Знов стежка пролягає вдалині,
І цвіт вишèнь лягає снігопадом
На чорну в шòвку землю по весні…

Дзюркоче знов струмок за переліском,
І чутний у гаях дитячий сміх,
Знов бавиться із вітром занавіска,
Втомившися від довгих зим своїх…

І знов стоять, обпершись об ворота,
Діди, аби звільнитись від розпук,
І кіт кудись несеться безтурботно,
І пес приблудний ластиться до рук…

День веснянúй п’яніє від незвички,
Гуде, мов джміль, і сипле дощ в вікно,
А зграя птах скінчила перекличку
Й летить клювать розсипане зерно…

______________________________________
© Переклад з російської Михайла Лєцкіна