Сергей
ВЫСЕКАНЦЕВ


ДИАНА. ЭКЛОГА

В пастушеской жизни все ясно и просто:
с отарой своей уходить каждый год
на пастбища в горы, где рай Алкиноста -
подоблачный сад и цветов хоровод
с танцующей обворожительной дивой,
в истоме своей обнажающей грудь,
Дианой моей, временами строптивой,
к груди не дающей губами прильнуть.

В такие минуты с радением пылким
игривой богине мне хочеться петь
о ближней пещере, где прячусь с сопилкой
от всех непогод, чтобы перетерпеть
всю страсть неуёмную с каплей обиды...

Тропинкой вихлястой знакомой ко мне
приходят в пещеру земные киприды,
предать чтоб огню нас, сгоревших в огне.

____________________
© Сергей Высеканцев


ДІАНА. ЕКЛОГА

В житті пастуха все і ясно, і просто:
з отарою йти (це знайомий урок)
в гірські пасовиська, де рай Алкіноста –
під хмарами сад, хороводи квітòк,
з якими танцює приваблива діва,
щò млосно оголює тіло своє,
Діана моя, моя лань норовлива,
яка мені грудь цілувать не дає.

В хвилини такі в пасторальній манері
грайливій богині я хочу співать,
як я і сопілка у ближній печері
негоду просиджуєм, щоб не страждать
від пристрасті буйною з присмаком кривди…

По звивистій стежці, знайомій мені,
земні у печеру приходять кіприди,
щоб спалювать нас, вже згорілих в огні.

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна