Николай ДИК

   

Латает время дыры прошлых лет,

следы стирает память постепенно

и на вопрос не требует ответ

другая кровь, бегущая по венам.

Крепчает непочатое вино,

сговорчивей становятся желанья

и прошлое незримо вплетено

в сегодняшнее мудрое молчанье.

От марта и до клина журавлей

не более недели почему-то,

и «лето бабье» августа милей,

и вдвое укорочена минута.

Рассвет зато желаннее в сто раз,

разумнее возвышенные планы,

и личному не надо напоказ -

удобнее в седеющей нирване.

Счастливое под временем любым

найдёт себе уютное местечко…

Кто ценит жизнь, тот ею и любим,

пока горит живительная свечка.

***

Час для щастя

Латає час минулого діру,

Сліди стирає пам’ять поступово.

Не вимагає відповідь, котру

Несуть нам вени у інакшій крові.

Все рідше відкривається вино,

Бажання часто досягають згоди.

І вплетене минуле вже давно

В мовчання – те, що з мудрістю приходить.

Від березня – за тиждень журавлі

у вирій линуть… Зараз – знову січень…

Не серпень – літо бабине миліш,

Й чомусь хвилина скоротилась вдвічі.

Ще бажаніший день новий для нас,

Піднесені чуття, розумні плани.

Не треба особисте – напоказ.

Зручніше вдома – в сивині нірвани.

Тут щастя, що здавалося слабе,

Знайшло містечко в затишку, величне.

Цінуй життя – прийми любов небес,

Поки горить твоя життєва свічка.

***

Вільний переклад з російської мови Білоозерянської Чайки 

(Зозуля Марины), январь 2022-го