Надежда
ФУРЗЕНКО
 

ЯНВАРСКОЕ
 
Деревья голые, как правда,
От осени и до весны.
Задиры-ветробоя правки
В изгибах сетчатых видны.

И жмутся в январе друг к другу
От одиночества в метель,
И тайны шепчут всей округе
Нагие ветви в маете.

Застенчивость не в их натуре
И не смущает нагота.
Подобна каменным скульптурам
Естественность и простота.

Я не ищу здесь параллелей –
Отличий множество любых…
Есть общее: мы ждём апреля –
Зелёной полосы любви.

___________________
© Надежда Фурзенко

СІЧНЕВЕ
 
Дерева голі, наче правда,
Від осені аж по весну.
І задираки-вітру правку
В гіллі я бачу не одну.

У січні тиснуться, мов друзі,
Рятуючись від самоти,
Й шепочуть тайни всій окрузі
Гілки під тиском марноти.

Чужа їм скромності натура
І не бентежить голина.
Подібна кам’яним скульптурам
Природність їхня мовчазна.

Я не шукаю непохитні
Відмінність тут чи паралель.
Та спільне є: хай нам у квітні
Пошле любов зелений Лель.

______________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна