Николай 

ДИК

В огороде, между грядок, в пору лета

крестовина в балахоне одиноко.

Шапка рваная на тыквину надета

и приделан травянисто-серый локон.

Две метёлки – растопыренные руки,

ожерелье - пару вылизанных банок,

и платок, чтоб им помахивать от скуки

на ночь глядя, под луной и спозаранок.

Незавидная судьба у одиночки:

на ветру под ярким солнцем до мороза

без внимания, любви и без отсрочки

оставаться в кем-то выдуманной позе.

Но за что и за какие прегрешенья

превратили неудачника в изгоя,

поручив пугать замызганные перья

внешним видом, и не как-нибудь, а стоя?

А ему хотелось выглядеть иначе -

не шутом и не дубовой крестовиной,

а крылатым покровителем удачи

в поднебесье белой стаи журавлиной.

***

ОПУДАЛО

Огород. На грядках, літнім ранком,

Хрестовина в рядні одинока.

Гарбуза одягли в шапку рвану,

З бур’яну приробили їй локон.

Дві мітли – устромили недбало.

А на шиї – дзвінкі дві бляшанки.

Хустку в руки – щоб не нудьгувало,

Темну ніч проводжало до ранку.

Доля справді гірка-безталанна…

Під вітрами, на сонці й морозі.

Без уваги й тепла – стій старанно –

Залишайся у створеній позі.

За які ж то гріхи сотворили

Із невдахи – бурлаку-вигнанця?

Щоб мав вигляд лякати двокрилих – 

хай нахабні умить розлетяться!

Як хотілось йому зняти шати!

І не бути німим арлекіном –

Вільний красень, розкутий, крилатий,

В мріях лине з ключем журавлиним…

***

Вільний переклад з російської мови Білоозерянської Чайки 

(Зозуля Марины), январь 2022-го