Михайло ЛЄЦКІН
Сенс життя
Застелила черешня
Пелюстками траву…
З Божим дивом цим решту
Літ своїх проживу.
Де б не мешкав чи вештав,
Їв хурму чи айву, –
Я черешню тутешню
Оберегом зову.
Ці черѐшневі вѐсни
Під безхмар’ям небесним
Хай повік не минуть –
В вічнім їхнім кипінні
Залишились незмінні
Сенс життєий і суть.
***
Михаил Лецкин
Смысл жизни
Застелила черешня
Лепестками траву…
С Божьей силой неспешно
жизнь свою проживу.
Где б ни жил в холостую,
Ель хурму иль айву, -
Я черешню родную
Оберегом зову.
Те черешнивы вёсны
Под сияньем небесным
Пусть вовек не пройдут -
В их извечном кипенье
Будут жить неизменно
Смысл всей жизни и суть.
***
Михайло ЛЄЦКІН
Смак Перемоги
Поважне і схвильоване зібрання…
Скорботний приготовано обід…
Вшановують хвилиною мовчання
Тих, що мовчать уже десятки літ.
У незворотній вирій відлітають,
У пам’яті лишаючись, рокú,
І в день травневий траурно палають
Каштанів розквітаючих свічки.
Хто плоть свою пожертвував Берліну,
Хто в Ржеві став частиною землі…
Та цього дня їх душі в Україну
Злетілися й освяту принесли.
Вдивляються… Вслухаються, як строго
Для них луна шопенівський мотив…
Яка гірка на смак ти, Перемого,
Оплачена мільйонами життів
Під поглядом диктаторів вусатих,
Яким народи власні – вороги…
Не дай нам Бог ще так перемагати
Собі подібних за чиїсь гріхи!
…Палахкотять на постаментах квіти
В шанобу безневинних і святих.
Загиблих діти, і дітей їх діти,
Й онуків діти згадують про них.
Гранітному солдатові під ноги
Лягають заплановані вінки…
Яка гірка на смак ти, Перемого!
Цю гіркоту нести нам у віки…
***
Михаил Лецкин
Вкус Победы
Почтенно святое собранье…
Готовится скорбный обед…
Но слышат минуты молчанья
Молчащие множество лет.
В былое от нас улетают
Года, но не могут молчать.
В день майский печально пылает
Каштанов цветущих свеча.
Кто тело оставил Берлину,
Кто в Ржеве стал частью земли…
Но память в сей день в Украину
Их души с собой принесли.
Глядят очень строго… и где-то
Шопеновский марш сквозь ветвей…
Как горька на вкус ты, Победа,
Ценой миллионов людей.
По воле злодеев усатых
Народы вдруг стали враги…
Не дай Бог ещё раз когда-то
Оплачивать чьи-то грехи.
…Лежат у подножья букеты
В почтенье невинно-святых.
Погибших детей нынче дети
И правнуки помнят о них.
Под ноги гранитному деду
Ложатся с поклоном венки…
Как горька на вкус ты, Победа!
Нам горечь веками нести.
***
Май 2023-го
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.