Николай ДИК, Михаил ЛЕЦКИН

***

Якби я розлюбив, то був би скараний

Моїм суворим фатумом під пень,

Під цими я б не втримався ударами

І вмер під звуки б траурних пісень.

Та я ще не нажився на сім світі

Й кохання ще своє не долюбив.

Бринить іще в позаземній блакиті

Ніким не редагований мій спів.

Тож жити – довго! А любити – довше!

Кохання ж бо належить не мені,

А тій, щό, перепони поборовши,

Мені дає надії осяйні.

_________________

© Михайло Лєцкін

***

Если б я разлюбил, был бы наказан

Роком суровым, греховность узрев.

Под ударом бы не выдержал сразу,

Умер бы я под прощальный напев.

Но я ещё не нажился на свете,

Ещё любовь свою не долюбил.

Звучит в синеве ещё на рассвете

Мой никем не изменённый мотив.

Так жить бы – долго! А любить бы – дольше!

Любовь принадлежит не только мне,

А той, с кем трудность не боюсь я больше,

Кто светит мне надеждой на земле.

_________________

© Перевод Николай Дик