Недаром весной родилась…



Лариса МИЛЛЕР
 


* * *

Ах, весна, я люблю твои нежные цацки,
Я люблю твой характер шальной и дурацкий.
Я, наверно, недаром весной родилась
И в поэты в какой-то момент подалась,
Потому что любой, очарованный светом,
Он не может не стать вдохновенным поэтом.
Даже тот, кто стихов не кропает давно,
С первых звуков весенних поэт всё равно.
Птицы звонко поют, даль рассветная манит,
А поэт всё не спит, всё сидит, графоманит.


* * *
 
Як люблю я, весна, всі твої милі цяцьки,
Твій характер, такий проривний і босяцький.
Я тому і, мабуть, навесні народилась,
Й буть поетом колись на весь вік підрядилась,
Бо, якщо уже світло кого зчарувало,
Народився поет (не багато, ні мало).
Навіть той, хто вже вірші закинув давно,
З першим подихом вéсни поет все одно.
Пісня пташки дзвенить, сад заквітчаний манить,
І поет все не спить, все сидить, графоманить.

 
_____________________________________
© Переклад з російської Євгенії Пушнової


 
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.