Їхав козаченько, з дому та й на Січ.
Другий день він їхав, їхав другу ніч.
Залишивши наречену дома дожидати,
На Січ рушив, бо наказ був хана воювати.

Їхав козаченько, трохи сумував,
Ще ж він позавчора милу цілував.
Що там воно станеться у чужім краю?
Чи обійме знову милую свою?

Геть гони, козаче сумнів та журбу,
Січ тебе зустріне вже через добу.
Як що вмитися хочеш водами Дніпра,
То й про обережність дбати би пора.

Січ зустріла козаченька мов би рідна мати.
Провела до куріння, йди ж відпочивати.
А як втома пропаде, зброю лаштувати.
Через тиждень у поход хана воювати.