Александр АПАЛЬКОВ

Німецький письменник Гюнтер де Бройн (нім. Günter de Bruyn) народився 1 листопада 1926 у Берліні, помер 4 жовтня 2020.



У своїх автобіографічних книгах: «Сорок років. Звіт про життя» та «Проміжний баланс. Молодість у Берліні», Гюнтер де Бройн детально написав проект інтенсивного самоопитування. Це спроба надати інформацію про життя, яке почалося в середині так званих «золотих двадцятих»…
Коли почалася війна, йому було 13. У 1943 році 16-річний хлопець був одним із старшокласників, яких призвали зі школи помічниками протиповітряної оборони та підготували до «дітей-солдат».
Із 1943 по 1945 рік довелося йому воювати у Чехословаччині.
Батько і двоє братів гинуть на війні, а сам де Бройн отримує важке поранення. Шрапнель пробила сталевий шолом і застрягла в кістці черепа. Повернувшись додому та одужавши, де Бройн деякий час працював учителем. Затим закінчив навчання на бібліотекаря між 1949 і 1953 роками. Відтоді працював науковим співробітником у Центральному інституті бібліотекознавства в Східному Берліні.

Аж раптом у 1961 році він залишає постійну роботу. І починає жити як вільний письменник. Утворивши союі ніби умови для подолання травми, яку пережило його покоління у воєнні та повоєнні роки. У своєму дебютному романі «Der Hohlweg» 1963 року він намагався втілити в життя план, який поранений солдат де Бройн задумав, коли ще був безмовний. Де Бройн витратив 17 років на написання цієї книги…

З 1965 по 1978 рік він вже член Спілки письменників НДР. Водночас із 1974 по 1982 рік входить до складу президії Пен-центру НДР.

«У мене було відчуття... відносно рано, що я насправді повинен був написати автобіографію, а не завжди лише вигадку в романах, ... я повинен був записати це дуже фактично, як це було насправді…»

Початок успішної кар'єри було закріплено у романі «Осел Буридан» 1968 року. Тут приватне і публічне нерозривно пов’язане. Книга була написана в Берліні-Мітте. Мешканці цього Берліну змирилися з розділеним містом, але в пам’яті живуть у минулому.


У 1968 році Гюнтер де Бройн відшукав стару вівчарню в Швеновському лісі на південний захід від Бєскова. Він її купує як нерухомість і здійснює «дитячу мрію стати Робінзоном», хоча «зі сотнею тисяч компромісів».

«…Мене завжди лякали люди. Тепер я уникав їх. Я думав, що емігрував, не покидаючи країни, яка мене тримала. Я втік з держави на її території…»

Де Бройн часто ходив зі Швенова пішки – повз лісове кладовище, де він знайшов свій останній спочинок у 2020 році у віці 93 років…

Якщо прочитати уривки життєвої історії «Сорок років» , які пояснюють його рішення жити в Бранденбурзькому лісі, стає зрозуміло, що крім тиші та близькості до природи були й інші причини.

У 80-ті роки письменник дедалі частіше негативно висловлюється про політику, що проводилася Східною Німеччиною.

У творчому сенсі зразковості окрім Генріха Бьолля, де Бройна цікавить творчість Томаса Манна, Теодора Фонтане та Германа Гессе. Але найбільше його турбував Жан-Поль. Жоден науковець чи літературознавець не може обійти увагою його біографію, яка вийшла 1975 року під назвою «Життя Жана Фрідріха Ріхтера» .
Але кого в 1970-х цікавила «Оголошення війни війні» Жана Поля 1809 року, в якій він різко заперечував необхідність воєн та їх героїв для людства? «Громадянська мужність» здається йому важливішою за «військову мужність», а «витрати на озброєння» — це, на його думку, «даремно витрачені гроші». Для де Брейна книга Жана Поля — увертюра до його літературних біографій, які відображають тонко висвітлену історичну картину часу. Біографія, десь між історичними репрезентаціями та поезією, слугує правильною формою оповіді для нього.

У центрі уваги також тема, яка хвилювала де Бройна з моменту його дебютного роману: цензура. Пройде ще два десятиліття, перш ніж він разом із Крістофом Гайном, Крістою Вольф та іншими письменниками публічно засудить її як «застарілу, марну, парадоксальну, негуманну, антинародну, незаконну та карану».
На Х Конгресі письменників у Східному Берліні в 1987 році він підкреслив, що цензура як звичайна практика завдає шкоди репутації суспільства та сприяє «сумнівам у його здатності до реформ». У тіні умов творчості Жана Поля також критично відображені труднощі автора де Бройна з цензурою. Ще в 1996 році він резюмував: «Тоді я казав, що ця цензура отруює атмосферу не тільки в НДР, але й на Заході. Тому що лише тому, що в НДР існувала цензура, люди на Заході завжди прагнули виявляти в книгах те, що критикує систему. Що люди завжди судили про книги на основі цього. У той момент, коли автор НДР критикував систему, він також міг бути трохи поганим, але все одно вважався хорошим». Коли була опублікована біографія Жана Поля, де Бройн особливо критикував 32-й розділ, присвячений цензурі.

«…Історія цензури в Німеччині – це історія безсилля, яка ілюструє силу писаного слова з негативної точки зору. Для нащадків цензор завжди виглядає дурнем, який хоче зупинити потік голими руками, а енциклопедія заборон книжок — одна з їхніх цікавинок. Те, що впадає в розпач сучасників, викликає сміх у тих, хто народився пізніше…»

У 1989 році він відмовляється від Національної премії НДР.

Після 1989 року де Бройн більше не писав художніх текстів. Романіст замовкає.
У 1991 році з'явилися есеї та виступи під назвою «Воплі радості, пісні жалоби. Німецька чутливість» . Відтоді його інтерес зосередився на реконструкції історичних процесів… І він стає прискіпливим спостерігачем і відданим аналітиком німецьких умов.

Крім письменницької діяльності, де Бройн також активно займається видавничою — в період з 1980 по 1996 рік вийшло 10 книг у заснованій ним серії «Бранденбурзький сад поетів» (Märkischer Dichtergarten).

За шість десятиліть Гюнтер де Брюйн збагатив німецько-німецький літературний ландшафт романами, оповіданнями, есе та автобіографічними книгами. У боротьбі протягом усього життя він постійно сумнівався у своїй письменницькій позиції.

1 листопада 2016 року Гюнтер де Брейн відзначив своє 90-річчя. І поки дифірамби нарікали на мовчання романіста, роман уже писався… Він вийде друком 2018 році: «Дев’яностий день народження. Сільська ідилія». Коли Гюнтер де Бройн помер 4 жовтня 2020 року, у нього в руках був ще один козир: авторизована ним версія оповідання «Ундіна» за мотивами Фрідріха де ла Мотт-Фуке. У 2021 році вона буде опублікована посмертно під назвою «Нова Ундіна».

«…Я не навчився скаржитися на жорстокість світу, який сприймався як належне…»


Література та джерела:

Günter de Bruyn «Neue Herrlichkeit». Roman. Mitteldeutscher Verlag, Halle -Leipzig, 1985.

Carola Wiemers Schriftsteller Günter de Bruyn Neue Herrlichkeiten Deutschlandfunk Eine Lange Nacht über den Schriftsteller Günter de Bruyn

https://ru.wikipedia.org/wiki