Костенко Геннадій (Юрій Ош)

       ПЕРЕДГРОЗЗЯ

Гуляють люди на Хрещатику,

де пролилася кров колись,

и серце тисли, як лещатами,

коли минув вже падолист.

Тепер усе пішло в історію,

і не залишилось слідів,

на громадянській акваторії

неначе дощ прошарудів.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Молодики поблизу дрочаться,

облизуються, мов коти.

А хмари знову он клубочаться,

ось-ось і грім загуркотить.

      А ПОКИ ЩО…

Живу в підвішеному стані.

З-під ніг моїх тіка земля.

І хтось неначебто в тумані

у мене цілиться здаля.

Ось-ось, здається, постріл гряне…

А потім що?.. Не знаю й сам:

чи невідомість в очі гляне,

чи Богу душу я віддам.

А поки що… немов на зламі

довготерплячої душі,

живу в невизначеній гамі,

життя і смерті на межі.

                * * *

Оголене серце, оголений нерв –

як важко мені з ними спиться,

неначебто серед зелених дерев

невтомна тривожиться птиця.

Цю птицю не викину я із душі,

хоч як би мені не кортіло,

бо серце і нерви, неначе чужі,

не прийме тоді моє тіло.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Отак і живу я, тремтливий мов птах,

позбавитись птиці не в змозі…

Проймає планету нестриманий жах,

і я у постійній тривозі.

                    * * *

На Кавказ я тепер не поїду…

тільки згадувать буду ту мить,

коли в сонячну їздив Колхіду,

милувався на Ріци блакить.

Не побачу я Мцхету й Тбілісі,

гонористу горянку Куру,

не нап’юся кавказької висі,

тож… невже я від цього помру?

Не помру. Хоча й трішечки прикро,

що для мене мов звузився світ.

Та сьогодні, гостріший, ніж бритва,

інший біль залишає свій слід

на моєму маленькому серці.

Бо живу на правах сироти

і, буває, тому спересердя

ладен я на Кавказ утекти.

Але навіть з нестерпного болю

від самого себе не втечеш – 

вузол гордіїв власної долі

не розкраєш булатним мечем.

Через те я до рідної хати

притулюся на щастя й добро:

Україна мені – моя Мати,

Батько мій – синьоокий Дніпро.

…Бачу вирію зірку велику – 

хай чужий розквіта небосхил,

не залишу я Матір довіку,

не покину дніпровських могил.